Про проєкт
«Окупація — гірше за тюрму», — каже одна з героїнь нашого проєкту, журналістка та мати трьох дітей Світлана Горєва, яка не виїжджала з Херсона під час російської окупації.
У 2014 році Росія анексувала український півострів Крим та ініціювала війну на Сході України. 24 лютого 2022-го росіяни розпочали нову стадію агресії: повномасштабне вторгнення в Україну, сподіваючись здійснити бліцкриг та захопити Київ «за три дні». Проте завдяки відчуйдушному спротиву українського народу їхні плани провалилися.
Втім, попри провал бліцкригу, російська армія ціною великих втрат та жертв серед цивільних все ж мала територіальні успіхи на Сході, Півночі і Півдні України. Херсон — місто на правому березі Дніпра — став єдиним обласним центром країни, який окупантам вдалося захопити за повномасштабну війну.
Збройні сили РФ увійшли в Херсон 1 березня 2022-го. Від початку свого панування в місті росіяни намагалися підкорити не лише території, а й свідомість людей. Окупанти приходили до цивільних з обшуками, залякували та катували їх. Схиляли до голосування на псевдореферендумі за приєднання Херсонщини до РФ та отримання російських паспортів. Докладали максимум зусиль, аби стерти українську ідентичність й переконати місцевих: «Россия здесь навсегда».
Проте де-факто це «назавжди» тривало 8,5 місяців: 11 листопада 2022-го ЗСУ деокупували Херсон.
***
Важливу роль в деокупації Херсона зіграв масштабний опір та бажання звільнитися.
Місцеві жителі збиралися на багатотисячні проукраїнські мітинги, з голими руками виходили проти російських танків, малювали в окупації жовто-блакитну символіку й вмикали український гімн, передавали Силам оборони координати російської техніки та колаборантів, а також чинили зухвалі диверсії в тилу ворога.
Отже, попри всі спроби окупантів підкорити місто, херсонці довели всьому світові, що не чекали росіян, а Херсон є невід’ємною частиною України.
Медіаплатформа Signal to Resist ставить за мету розповісти про сміливість херсонців та їхній опір окупації, а також воєнні злочини росіян. На цьому сайті ми збиратимемо особисті історії цивільного та воєнного спротиву окупації, а також аналізуватимемо важливі епізоди цього періоду, контроверсійних персонажів та діяльність руху опору.
Ми прагнемо донести цю інформацію як до українців вдома та за кордоном, так і до міжнародної авдиторії та партнерів, тому всі історії дублюватимуться англійською.
У подальшому ми також презентуємо документальний фільм про спротив херсонців окупації, над яким зараз працює естонський режисер Ільмар Рааґ разом із командою українських журналістів і кінематографістів.
***
Війна триває, а частина Донецької, Луганської, Харківської, Запорізької та Херсонської областей, а також Крим досі перебувають під російською окупацією.
Росіяни закручують там гайки, переслідують українських активістів та влаштовують дедалі більш жорстокі репресії проти будь-яких проявів спротиву. Проте на цих землях досі перебувають чимало українців, які сподіваються на деокупацію та чекають ЗСУ.
Тож ми віримо, що Сили оборони та люди на окупованих територіях ще неодноразово здивують Україну та міжнародну спільноту, а український прапор повернеться на всі окуповані території. Так, як він повернувся в Херсон.
«Нехай вони розстріляють нас, але ми вільні!» — кажуть херсонці, які на своєму прикладі довели, що неможливе можливо.
Головний урок, який Україна дає світові, простий: якщо ви не демонструєте своєї любові до свободи, ніхто не прийде вам на допомогу. Саме тому все починається з опору.
Команда проєкту
Головний редактор Дмитро Кузубов
Продюсер Микола Литвиненко
Менеджерка Дарина Анастасьєва
Журналісти Олена Павленко, Софія Панасюк, Вікторія Новікова, Павло Коробчук, Вікторія Нестеренко, Олена Високолян, Дмитро Кузубов
Перекладачка Вольга Міхнович
Дизайнер Геннадій Яковлєв
Фотограф В’ячеслав Цвєтков
Ілюстраторка Варвара Саліхова