Голосування без правил та цифри «зі стелі». Як росіяни проводили на окупованій Херсонщині «референдум»
Столи з газованою водою, купка людей з російськими прапорцями та частушки під баян на виборчій дільниці: так «референдум» за приєднання Херсонської області до Росії виглядає у пропагандистських сюжетах на rutube — відеохостингу, що замінив у РФ заблокований YouTube.
Відсутність списків виборців, оголошення результатів ще до підрахунку голосів і супровід озброєних російських військових — те, що залишилося за кадром.
Спеціально для Signal to Resist Олена Високолян проаналізувала ці матеріали та розпитала місцевих жителів про те, як у вересні 2022 року окупанти намагалися легітимізувати «приєднання Херсонщини до Росії». А також про те, як у найменших дрібницях було помітно, що вся ця процедура — фейк.
Поспіхом, але за старим лекалом
Чутки про те, що російська влада спробує провести на окупованому Півдні України «референдум», з’явилися ще в березні 2022 року — в перші тижні окупації. Тоді в Україні припускали, що росіяни можуть вдатися до ідентичного сценарію, який вже застосовували на окупованих територіях Донеччини й Луганщини та у Криму у 2014-му.
«Цю картинку вони спробують “продати” міжнародній спільноті — мовляв, це не ми забрали територію, це місцеві захотіли створити республіку, а потім приєднатися до нас», — так у травні 2022-го в етері телеканалу «FreeДом» коментував народний депутат (нині — уповноважений Верховної Ради з прав людини) Дмитро Лубінець.
Втім, організувати навіть нелегітимне голосування виявилося непросто: окупанти постійно переносили ймовірні дати «референдуму». А остаточну — 23-27 вересня — оголосили лише за кілька днів до самої події.
Херсонський політолог Дементій Білий, який в цей час перебував у Херсоні, переконаний, що провести імітацію виборчого процесу росіяни вирішили саме через масовий спротив місцевих. Інакше б оголосили про «приєднання нового регіону» без жодних формальностей.
«Мирний спротив людей, які виходили на протести, зламав першочерговий сценарій окупантів, — пояснює Білий. — Установи місцевого самоврядування відмовлялися співпрацювати з росіянами. Й навіть проросійські партії, як ОПЗЖ, висловили проукраїнську позицію».
Політолог згадує, що протягом тривалого часу росіяни не розуміли, як їм діяти на Херсонщині. Близько двох місяців вони навіть не демонтовували з будівель українські прапори.
Журналіст херсонського медіа «Мост» В’ячеслав Гусаков переконаний: рішення про проведення «голосування» приймали раптово і поспіхом. А причиною став успішний контрнаступ ЗСУ на Півдні, що розпочався влітку 2022-го. Зокрема, на початку вересня українські військові звільнили Високопілля, яке є важливим стратегічним пунктом. Тож, аби компенсувати невдачі на фронті, росіяни швидко взялися за створення переможної картинки для свого телебачення на тих територіях, які все ще контролювали.
За кілька днів до початку «голосування» окупаційна влада навіть заявила про приєднання кількох захоплених Росією сіл на Миколаївщині до Херсонської області, й, відповідно, про проведення «референдуму» і там.
Російські ЗМІ повідомляли, що на цих територіях процедура відбувається «штатно», але вже 25 вересня в херсонському виборчкомі повідомили, що через обстріл голосування в місті Снігурівка Миколаївської області призупинили.
Водночас жителі Снігурівки, яким вдалося виїхати з окупації, записали відеозвернення із заявою про те, що не підтримують приєднання до РФ.
Хто допоміг в організації
Незаконну центральну виборчу комісію на Херсонщині очолила донеччанка Марина Захарова. Раніше, влітку 2022 року, члени так званого виборчкому призначили її керівницею так званого «Департамента внутренней и внешней политики ВГА [Военно-гражданской администрации — прим.] Херсонской области».
З 2014-го Захарова працювала в «Министерстве труда и социальной политики ДНР» та в «администрации главы ДНР». Російське пропагандистське видання «Московский комсомолец» називало її діячкою, яка «вийшла з “російської весни” на Донбасі».
Втім, одну з ключових ролей у проведенні псевдореферендуму, вважає херсонський політолог Володимир Молчанов, відіграли місцеві юристки, які до повномасштабного вторгнення та російської окупації працювали в команді мера Херсона Ігоря Колихаєва.
Йдеться про Віталію Оніщенко та Інну Поляренко, які раніше неодноразово були залучені у виборчий процес на Херсонщині. Остання, зокрема, очолювала Херсонську міську територіальну виборчу комісію (ТВК) з 2010 по 2014 рік і тричі оголошувала державного зрадника Володимира Сальда міським головою Херсона. За даними громадянської мережі «ОПОРА», у травні 2014-го на дострокових виборах міського голови херсонська ТВК застосувала корупційні схеми щодо організації друку виборчих бюлетенів.
20 червня 2022-го нацполіція України відкрила кримінальне провадження щодо викрадення окупаційною владою виборчої документації з Державного архіву Херсонської області.
У повідомленні йшлося про трьох невстановлених чоловіків, які мали посвідчення працівника створеної росіянами «Військово-цивільної адміністрації Херсонської області». Погрожуючи працівникам установи зброєю, вони вилучили з архіву 15 коробок із виборчою документацією. Серед неї були й списки виборців із виборів президента України 2019 року. Ці дані слідству повідомив працівник Держархіву.
Проте, за інформацією Володимира Молчанова, архіви росіяни вилучали не самі, а у супроводі Інни Поляренко, яка добре орієнтувалася, які саме документи потрібні для організації голосування.
«Вони знайшли те, що шукали, й вивезли документи в офіс за адресою Готельний провулок, 2», — говорить Молчанов.
За даними YouControl, за цією адресою зареєстрована ТОВ «Капітал Юрист Плюс». Однією з бенефіціарок цієї компанії є вже раніше згадана Віталія Оніщенко.
Знаючи точну локацію, херсонські партизани мали намір знешкодити ці документи, щоб завадити окупантам організувати «референдум». Втім, через ризик завдати шкоди цивільним, розповідає Володимир Молчанов, від реалізації задуму відмовилися.
Вже згодом, каже він, стало зрозуміло, що списки не мали жодного значення.
Без списків, але зі зброєю
Попри доступ до персональних даних херсонських виборців, організувати голосування навіть згідно з російськими законами окупанти не збиралися, говорять цивільні, які спостерігали події «референдуму» на окупованій Херсонщині. Деталі порушень можна простежити навіть через телесюжети на проросійських пропагандистських каналах.
Росіяни та ті, хто пішов на співпрацю з окупантами, облаштували виборчі дільниці переважно у школах. Загалом у Херсоні їх було 12. Крім того, працювали так звані мобільні дільниці, які розташували здебільшого на міських ринках. Також практикували обхід по квартирах зі скриньками.
Кожну з дільниць — як стаціонарну, так і мобільну — супроводжували озброєні автоматами люди, які ховали обличчя за балаклавами.
Голосувати могли на будь-якій дільниці. Достатньо було показати документ, який посвідчує особу, не обов’язково паспорт.
Дементій Білий, який систематично спостерігає за виборами з 1999 року, згадує, що, оголосивши дату проведення фейкового голосування, Володимир Сальдо підписав порядок проведення «референдуму». Втім, цей документ так ніде і не оприлюднили.
«Списки виборців, які мали окупанти, були не верифіковані, — додає херсонський журналіст Іван Антипенко. — Відповідно, якщо людини не було у тому списку, її дані просто записували в табличку. За день можна було проголосувати хоч 300 разів. Це жодним чином не регулювалося».
Процедуру ручного внесення даних у таблиці зафіксували кілька пропагандистських сюжетів. Примітно, що на деяких з них обличчя членів так званої виборчої комісії заблюрені.
Обхід по квартирах у Херсоні не був масовим, додає Володимир Молчанов. На його думку, таким методом намагалися обійти не більше, ніж 10% помешкань. Політолог пояснює, що перед окупантами не стояло завдання отримати якомога більше голосів.
Таку ж думку озвучує і В’ячеслав Гусаков: каже, що особливо тиснути на людей, щоб вони голосували, потреби не було — результат все одно був відомий заздалегідь.
Одну з «дільниць» облаштували в обласному драматичному театрі імені Куліша, де ніколи раніше не відбувалося голосування. Відповідно, ніхто з виборців не був на ній зареєстрованим. Зате локацію активно задіяли для зйомок пропагандистських сюжетів.
«Там стояла черга з людей, які однаково усміхалися, як телепузики, і розмахували російськими прапорцями. А за рогом чекали автобуси, які привезли цих людей з Криму», — пояснює Володимир Молчанов.
Активісти руху «Жовта стрічка» також повідомляли про це.
«Ми просканували обличчя людей в нашій програмі з розпізнавання облич і можемо поки сказати, що даних осіб завезли з ТОТ [тимчасово окупованих територій — прим.] АР Крим та Ростовської області», — йшлося в дописі руху.
Самі ж херсонці брали участь у «референдумі» неохоче, згадують очевидці. В’ячеслав Гусаков, який у дні проведення «голосування» перебував у Херсоні, каже, що на вулицях було небагато людей. Переважно містяни намагалися не виходити з дому, щоб не натрапити на «мобільні дільниці», також не відчиняли двері, коли приходили до них додому. В такий спосіб херсонці висловлювали свій протест проти дій окупантів.
Часом, аби не брати участь в імітації волевиявлення, місцеві йшли на хитрощі. Наприклад, письменниця Олена Маляренко, яка під час російської окупації залишалася в Херсоні, розповідає, що коли до її квартири прийшли представники так званої мобільної виборчої дільниці, вона стала кричати, ніби в неї ковід і демонстративно кашляти. Так їй вдалося уникнути участі у «референдумі».
Рекомендації не брати участь у «голосуванні» напередодні звучали й від української влади. Подібний заклик також лунав від Центру національного спротиву.
Про невелику явку говорить і Дементій Білий, який спостерігав за фейковим «голосуванням» особисто. Водночас він зазначає, що ситуація по області дещо відрізнялася від обласного центру.
«По селах, де є контроль над кожним будинком, було важче. Члени так званих комісій робили обходи і тисли, щоб люди заповнювали “бюлетені”. Деякі відмовлялися, і їх пізніше забирали “на підвал”», — розповідає Білий.
Також мав місце і людський фактор: хтось із представників «комісій» був більш наполегливий з власної ініціативи.
Відтак, пояснює політолог, по селах голосувати проти або відмовитися «голосувати», коли на порозі будинку вже стояли представники так званих дільниць, було небезпечно. Зважитися на це могли лише справді сміливі люди.
Цифри, що відомі наперед
Втім, в самому Херсоні агресивного тиску та масштабних обходів задля «голосування» майже не було, говорять очевидці. Все тому, що реальну кількість бюлетенів ніхто не перевіряв, впевнений Володимир Молчанов.
Політолог розповідає, що дані з виборчих дільниць отримували телефоном. Жодних протоколів і передавання бюлетенів не було.
«Тож дані, які згодом оприлюднила голова окупаційного центральної виборчої комісії на Херсонщині Марина Захарова, — це або те, що вона почула телефоном, або вигадала сама», — запевняє Молчанов.
Російська влада оголосила про 620 тис. виборців, які нібито взяли участь у «референдумі» за входження Херсонської області до складу Росії. З них буцімто схвально «проголосувало» 497 тис. (або 87% від загальної кількості). Також озвучили, що явка склала майже 77%. Водночас, за повідомленням пропагандистських видань, на Херсонщині діяло 198 «дільниць». Це майже в чотири рази менше, ніж під час законних українських виборів.
Цифри, що оприлюднили росіяни, не можуть бути правдивими з кількох причин. Насамперед — через кількість виборців: така цифра є неможливою суто технічно.
Станом на 1 січня 2022 року на Херсонщині проживало близько 1 млн жителів. А у перші пів року після початку повномасштабного вторгення, за даними голови Херсонської ОВА Ярослава Янушевича, з області виїхало понад 50% населення. Тож навіть за умови 100% явки на момент проведення «референдуму» в області фізично не перебувало 620 тис. жителів. Реальну ж явку порахувати неможливо, оскільки для цього потрібно було актуалізувати дані щодо кількості виборців.
Про фейковість процедури голосування свідчить і той факт, що представниця окупаційної влади на Херсонщині оприлюднила «попередні результати» всупереч навіть законодавству РФ.
«Поточні результати референдуму свідчать, що жителі Херсонської області бачать своє майбутнє та майбутнє своїх дітей у межах єдиної держави — у складі Російської Федерації», — йшлося в заяві Захарової.
Проте, згідно зі статтею 77 «Федерального конституційного закону «Про референдум Російської Федерації», «підрахунок голосів починається після закінчення голосування».
Тож навіть за російським законодавством таке «волевиявлення» не можна вважати дійсним. А озвучені результати і реальна кількість голосів «за» приєднання Херсонщини до РФ не мають нічого спільного.
Важливо й те, що бюлетені, які використовували для «голосування», надрукували на звичайному принтері на офісному папері. Також вони не мали жодного рівня захисту.
До того ж, у спостереженні за ходом «референдуму» брали участь дружні російському режиму особи, яких у пропагандистських ЗМІ подавали як незалежних іноземців. Зокрема, на Херсонщині таким був Томас Репер, про якого йдеться у розслідуванні агенції «Bihus.Info».
Журналісти з’ясували, що Репер понад 20 років живе в Росії, веде німецькомовний YouTube-канал, де підтримує російську агресію. А ще він — автор книги про Володимира Путіна.
Кого покарали
Після того, як у листопаді 2022-го ЗСУ звільнили правобережжя Херсонщини, українські правоохоронні органи зайнялися розслідуваннями щодо колаборантів — зокрема тих, хто брав участь у підготовці та проведенні так званого «референдуму».
Голова незаконної виборчої комісії Херсонської області Марина Захарова заочно отримала 10 років ув’язнення за колабораціонізм та посягання на територіальну цілісність і недоторканність України.
Також заочні вироки отримали одіозні колаборанти: «голова військово-цивільної адміністрації» Херсонської області Володимир Сальдо та його «заступник» Кирило Стремоусов. Підозру оголосили «голові ТВК Генічеського району» Ользі Кулик, «голові ТВК Бериславського району» Тамарі Мірошниченко, «голові ТВК Каховського району» Олені Саяховій та «голові ТВК Скадовського району» Людмилі Козловій.
Загалом за звинуваченням у колабораціонізмі з початку повномасштабного вторгнення Херсонська обласна прокуратура передала до суду 669 справ за статтею колабораціонізм. З них, станом на кінець 2024 року, обвинувальні вироки ухвалили щодо 157 осіб, повідомили в обласній прокуратурі у відповідь на наш запит.
Частина фігурантів отримала заочні вироки, оскільки переховуються від слідства. Втім, дехто — зокрема й члени виборчих комісій псевдореферендуму — все ж опинилися за ґратами. Наприклад, шість років ув’язнення отримала жителька села Костирка Олена Каменєва. На рік менше присудили Ліні Данилець із села Милове, яка визнала свою провину.
Журналіст В’ячеслав Гусаков вважає, що ці люди не тікали з Херсонщини, бо сподівалися на безкарність. Адже саме такий сценарій чекав більшість організаторів «референдумів» на окупованих росіянами територіях у 2014 році.
Втім, після початку повномасштабного вторгнення справи проти колаборантів активно розслідують та передають до суду. Станом на кінець 2024-го в Єдиному державному реєстрі судових рішень міститься понад 2500 вироків, що винесли за ці понад 2,5 роки у справах за статтею 111-1 Кримінального кодексу України «Колабораційна діяльність». Проте більшість із них стосується публічного заперечення російської агресії.
Які наслідки
Імітаційні виборчі процеси характерні для диктаторських політичних режимів. Зокрема, й для нацистської Німеччини, яка оформила аншлюс Австрії у 1938 році через плебісцит.
Тоді голосування відбувалося під тиском нацистів, а на самому бюлетені місце для позначки «за» було майже вдвічі більшим, ніж для позначки «проти». Сам плебісцит був формальністю, щоб спробувати легалізувати першу агресію Третього Рейху.
Для Росії ж така імітація демократії на окупованих територіях України була, зокрема, способом створити для власного населення фейкову картинку, в якій їхня держава і населення — не окупанти, а визволителі.
Втім, псевдореферендум не дав РФ очікуваних результатів. 30 вересня 2022-го в Кремлі відбулися урочистості щодо «приєднання» нових регіонів до Росії, а вже 11 листопада Москва втратила контроль над більшою частиною Херсонщини.
Тож відтоді спроби Росії подавати у своїх ЗМІ «референдум» як визначну подію стали виглядати ще більш недолуго. Попри це, у 2023-му в Москві виготовили пам'ятну монету до річниці «волевиявлення» на територіях, які вони де-факто не контролюють. Щоправда, номіналом лише три рублі.
