«Віддай ключі по-хорошому, інакше будуть проблеми». Як окупанти відбирають у жителів Херсонщини нерухомість
Російські окупанти визнали «безхазяйними» понад тисячу будинків, квартир та інших об’єктів нерухомості на тимчасово підконтрольній РФ частині Херсонської області. Власники цієї нерухомості виїхали й зараз перебувають або на неокупованій частині України, або за кордоном.
Масова експропріація житла та інших об’єктів на окупованій росіянами лівобережній частині Херсонської області — один із злочинів російських загарбників проти України та українців.
Окупанти відбирають у мешканців Херсонщини житло та іншу нерухомість як «офіційно», тобто визнаючи приміщення «безхазяйними» за встановленими ними процедурами, так і просто захоплюючи те, що їм подобається, анітрохи не турбуючись про дотримання навіть своєї «законності».
Женевська конвенція про захист цивільного населення під час війни визначає: під час окупації на підконтрольних загарбникам територіях продовжує діяти законодавство окупованої держави. Тобто відповідно до цього документа, попри російську присутність, на територіях України діє саме українське законодавство. Тобто в ідеалі РФ мала би не лише не допускати випадків заволодіння майном українських громадян, а й переслідувати випадки незаконного проникнення до такого житла.
За українським та міжнародним законодавством будь-яке заволодіння росіянами нерухомістю на окупованих українських територіях не має жодної юридичної сили. Таке нерухоме майно має бути безумовно повернуто українським власникам одразу після деокупації.
Спеціально для Signal to Resist В’ячеслав Гусаков поспілкувався з людьми, які жили на тимчасово підконтрольній Росії лівобережній частині Херсонської області і добре знають, як загарбники ставляться до місцевих жителів та до їхніх прав, зокрема — майнових.
Забирають українські документи і не видають російські
До повномасштабного російського вторгнення в Україну Валентина* жила в одному з міст Херсонської області на лівому березі Дніпра — території, яка зараз тимчасово окупована Росією. Працювала вчителем.
Виїхала звідти разом із родиною влітку 2022 року, коли росіяни заявили про намір розпочати новий навчальний рік за російськими програмами і вимагали від педагогів повернутися на роботу — тобто стати колаборантами.
«Невдовзі після виїзду ми дізналися, що в наш будинок заселили російських військових, — розповідає Валентина. — Сусіди казали, що окупанти влаштували там якийсь “заїжджий двір”: військові юрмилися вдень і вночі, одна група змінювалася іншою.
Навіть не знаю, чим їм приглянувся наш будинок, бо він — звичайний, немає там нічого шикарного. Можливо, там окупанти відчували себе в безпеці, бо в будинках поруч жили мирні мешканці, зокрема — сім’ї з маленькими дітьми. Тому росіяни розуміли, що українська армія не битиме туди.
Так продовжувалося кілька місяців, а потім російські військові зникли».
За словами жінки, коли будинок вже досить довго стояв порожнім, її подруга з чоловіком наважилися прийти туди, щоб вигнати звідти птахів та бродячих тварин (росіяни, йдучи, залишили хвіртку і двері відчиненими), прибратися і поставити нові замки.
«Коли чоловік подруги вже ставив нові замки, прийшли окупаційні поліцейські й прогнали їх, заявивши, що наш будинок — арештоване майно, — каже Валентина, — Можливо, хтось із сусідів зателефонував в окупаційну поліцію. Подруга та її чоловік боялися, що їх відправлять “на підвал”. Та все обмежилося перевіркою документів, погрозами й вимогами якнайшвидше піти та більше ніколи там не з’являтися.
Зараз будинок стоїть порожній, відкритий. Тому я дуже сумніваюся, що він перебуватиме у придатному для проживання стані, якщо лівобережну частину Херсонщини колись деокупують і ми повернемося до рідного міста. Хоча й не виключаю, що окупаційна влада може комусь віддати наш будинок».
Розповідаючи про ситуацію загалом на окупованій території та, зокрема, в її місті, Валентина наголошує, що зараз окупанти вимагають від місцевих жителів оформлювати російські паспорти й реєструвати своє житло та іншу нерухомість за російським законодавством. Але при цьому, каже вона, відбуваються, дуже дивні речі.
«Знайомі розповідають нам, що у людей, які приходять в окупаційні структури реєструвати свої квартири чи будинки, забирають українські документи на право власності на нерухоме майно, а з видачею російських документів тягнуть вже кілька місяців, кажуть, що мало хто отримує такі документи, — розповідає Валентина.
Переважна більшість людей, які хотіли отримати російські документи, підтверджуючі право власності на свою нерухомість, зараз опинилися у непростій ситуації. У них забрали українські документи на нерухомість, але російські не видають, просять почекати через якійсь “технічні причини”. Тобто майно людей, які захотіли отримати російські документи, зараз перебуває у “підвішеному” стані. Місцеві мешканці вважають, що це робиться навмисне».
Зі слів знайомих Валентина каже, що жителі тимчасово підконтрольної Росією частини Херсонщини припускають, що окупаційна влада могла отримати з РФ вказівку усіляко гальмувати з видачею російських документів, щоб тримати людей у нервовому та напруженому стані:
«Людина, бажаючи отримати хоч трохи впевненості, що її житло не “відіжмуть”, йде оформлювати окупаційні документи на будинок чи квартиру. Натомість житло стає “нічиїм”. Тобто мешканець окупованої території замість впевненості, на яку розраховував, отримує ще більший стрес, людину роблять більш вразливою, щоб вона була лояльною».
Росіянам закон не писаний
До Сергія*, жителя одного з сіл на тимчасово окупованій Росією частині Херсонщини, місцеві окупаційні чиновники прийшли наступного дня після похорону матері і зажадали, щоб чоловік віддав ключі від батьківського дому.
«Місцевий гауляйтер заявив, що будинок, де жили наші батьки — “безхазяйний”. Сказав братові: “Віддай ключі по-хорошому, інакше у тебе будуть проблеми”, — розповідає Андрій*, брат Сергія.
Справа у тому, що батьки ще багато років тому переоформили будинок на Олександра — нашого брата, їх третього сина. Сашко і я живемо на неокупованій частині України, Сергій — на окупованій. І при тому, що він — спадкоємець батьківського майна навіть за російськими законами, окупаційна влада хоче відібрати будинок».
Зі слів брата Андрій каже, що місцеві окупаційні чиновники не приховують того, що отримали від підконтрольної Росії «адміністрації Херсонської області» вказівку визнати «безхазяйними» максимально можливу кількість будинків:
«Брат каже, що хороші “безхазяйні” квартири та будинки окупаційна влада переводить у “маневрений фонд” і надає для тимчасового проживання росіянам, які приїжджають в область працювати вахтовим методом. Це — лікарі, поліцейські, різні клерки для окупаційних установ.
Відібране у місцевих мешканців житло отримують і росіяни, які приїхали на окуповані території на тривалий час за програмами “Земський лікар” чи “Земський вчитель”.
До речі, коли брат приїздив в орган окупаційної влади свого району, мимоволі став свідком розмови чиновників з людьми, яким “робили пропозицію, від якої неможливо відмовитися”: пропонували переселитися в “націоналізовану” (відібрану у когось) квартиру, а свій будинок віддати росіянину, який приїхав за такою “земською” програмою. Людям довелося погодитися, бо інакше… Самі розумієте».
Щодо батьківського будинку, то, як розповідає Андрій, його брат намагається переоформити будинок на себе. У окупантів — дуже проста логіка: якщо об’єкт нерухомості оформлений на людину, яка перебуває на неокупованій частині України, такі будинок чи квартира визнають безхазяйними — навіть якщо на окупованій території живуть близькі родичі.
«Окупаційні чиновники вже описали майно, яке було в батьківському будинку, і привели нових мешканців — родину, яка втратила будинок внаслідок повені, спричиненої підривом Каховської ГЕС, — розповідає Андрій, — Люди більше року жили в пункті тимчасового розміщення, окупанти обіцяли надати їм житло. І ось надали, відібравши у нашої родини. Тобто зробили добро за чужий рахунок.
Брат каже, що нові мешканці будинку, на щастя, виявилися порядними людьми, і домовилися так: вони живуть у будинку щонайменше пів року, утримують його у пристойному стані. А за пів року, які, як за українським, так і за російським законодавством треба вичекати, щоб вступити у спадок, брат таки спробує переоформити будинок на себе. Потім теперішні мешканці начебто не проти викупити його».
Андрій каже, що його родичам вдалося знайти у Криму юриста, який взявся допомогти відновити справедливість і відстояти право власності. У особистій бесіді цей юрист визнав, що на тимчасово окупованій Росією українській території закони РФ діють лише в тій частині, в якій вони вигідні окупантам. Норми російського законодавства, які мають захищати інтереси жителів, зокрема, їхнє право на власність, на окупованих територіях не діють.
Російські окупанти вимагають від мешканців тимчасово підконтрольних РФ українських територій повертатися, щоб самостійно зареєструвати нерухомість за загарбницькими законами. Насамперед це стосується сільських населених пунктів, не привабливих для заселення росіянами. Але окупантам потрібні там мирні мешканці як «живий щит».
«Спочатку питання відбирання у нас житла не стояло, — розповідає Надія*, жителька одного з таких сіл. — Вже коли я виїхала, дізналася, що людям по три місяці терміну повернутися додому, інакше всі будинки будуть “государственной собственностью России”. Наша керівниця окупаційної адміністрації на всіх будинках у селі, звідки люди виїхали, причепила таблички “государственная собственность”.
Навіть є будинки, де власники попросили когось тимчасово оселитися, щоб житло не пустувало. Але окупанти кажуть: “Быстренько — в свой дом. Это — государственная собственность, дома ничейные”. Сказали, в разі потреби їх продаватимуть.
Частина наших людей почала робити доручення, щоб це майно не було “безхазяйним”. Та доручення окупаційна влада не приймає, бо треба робити їх лише в російському посольстві, тільки такі доручення для них — документ. На сьогодні навпаки: якщо ти з цим дорученням прийшов, майно найперше опечатують і заберуть».
Окупанти розраховують на «стукачів»
У жовтні 2024 року окупаційна Херсонська обласна дума прийняла закон «Про особливості визнання майна, розташованого на території Херсонської області, безгосподарним та набуття права державної власності Херсонської області на таке майно».
Згідно з цим документом, житель тимчасово окупованої Росією частини Херсонської області може мати у власності будинок чи квартиру лише за однієї умови: він отримав російський паспорт і оформив свою нерухомість згідно з російським законодавством. Якщо законний власник перебуває за межами Херсонської області і не може особисто підтвердити свої права на майно, воно визнається безхазяйним.
Згідно зі статтею 4 цього прийнятого окупаційною закону інтереси власника нерухомості може представляти й інша людина. Але є нюанс.
«Заява на користь особи, яка вважає себе власником майна (спільної часткової власності або спільної власності), що має ознаки безгосподарнього, може бути подана представником особи, повноваження якої підтверджуються оригіналом нотаріально посвідченої довіреності, виданої на території Російської Федерації», — йдеться в окупаційному законі.
Навряд чи у РФ можливо знайти нотаріуса, який видав би довіреність на представлення в такій справі інтересів громадянина України.
В окупаційному законі є стаття, яку можна вважати свого роду заохоченням мешканців лівобережної частини Херсонщини ставати «стукачами». У статті 3 («Виявлення безгосподарного майна») серед джерел, з яких окупаційна влада може отримувати інформацію про безхазяйне майно, вказані юридичні і фізичні особи. Останні можуть подавати заяви у довільній формі.
Тобто не виключено, що лояльні до загарбників жителі Херсонщини надаватимуть окупаційній владі інформацію про будинки, квартири та інші об’єкти, які належать людям, що виїхали. Мабуть, окупанти саме на це й розраховували, вносячи у перелік надавачів інформації фізичних осіб.
Ще у квітні 2024 року окупаційний уряд Херсонської області затвердив порядок захоплення покинутого житла. Документом визначено, що окупанти можуть забирати у власників житлові будинки, квартири і кімнати, якщо вони не зареєстровані в російському Єдиному державному реєстрі нерухомості. Тобто під цей пункт підпадає нерухомість людей, які виїхали з окупованої частини Херсонщини й тому не можуть внести дані про своє майно в російський реєстр.
Із червня 2024-го стало відомо, що окупаційна влада створила список нерухомості, яка, на їхню думку, вважається «безгосподарною» та підлягає переведенню на баланс підконтрольних Росії органів влади.
Така політика окупаційної влади може мати кілька цілей. Насамперед це — створення житлового фонду для заселення приїжджих росіян і «постраждалих від української агресії» місцевих мешканців, а також — стимулювання повернення на тимчасово окуповану Херсонщину жителів регіону, які наважаться на це заради збереження у власності житла.
Зараз неможливо отримати правдиві дані щодо кількості жителів Херсонщини, які повернулися, бо боялися втратити нерухомість. Станом на кінець 2024 року окупанти внесли у список нерухомого майна, яке може бути вилучене у власників, більше тисячі об’єктів, розташованих майже в усіх населених пунктах лівобережної частини Херсонщини. Це — житлові будинки та квартири, а також комерційна нерухомість.
Втрату житла компенсують, але не всім
«Так звана “націоналізація” росіянами й передача іншим власникам житла та іншої нерухомості на окупованих українських територіях — безумовно, цілком незаконні та є злочинами загарбників», — пояснює Наталія Кожина, юристка, виконавча директорка Правозахисної групи «Січ» з міста Дніпра.
Юристка зазначає, що люди, які лишилися без житла внаслідок підриву російськими військовими Каховської ГЕС і яких окупанти поселили в «націоналізованій» нерухомості, мають усвідомлювати, що їхнє теперішнє житло після деокупації повернуть законним власникам:
«Мешканцям, які втратили своє житло внаслідок повені і яких окупанти поселили в чуже житло, варто зберігати документи на знищену нерухомість, якщо вдалося їх врятувати. Вони знадобляться під час отримання допомоги від України. Бо ці люди — теж жертви російської агресії».
Наталія Кожина наголошує, що наприкінці 2024 року Верховна Рада України прийняла та передала на підпис президенту України законопроєкт, яким передбачена компенсація за житло, втрачене внаслідок російської окупації. Щоправда, йдеться лише про житло, розташоване на територіях, окупованих Росією у 2022 році та пізніше.
Втім, за словами юристки, визначити остаточно, що треба робити з нерухомістю на тимчасово окупованих РФ українських територіях, можна буде лише після деокупації.
* імена змінені
