«Він мріє написати книжку. А я — обійняти його». Історія херсонського журналіста і волонтера Сергія Цигіпи, якого в Росії засудили на 13 років
12 березня 2022 року в тимчасово окупованій Новій Каховці на Херсонщині російські силовики викрали Сергія Цигіпу — українського письменника, журналіста, волонтера та колишнього військового.
Відтоді минуло понад три роки, а ця історія досі вкрита тінню тортур, залякувань та системного безправ’я.
Вікторія Новікова та Іван Антипенко поспілкувалися з дружиною Сергія Цигіпи та спробували з’ясувати обставини ще одного російського воєнного злочину.
Після проукраїнського мітингу, який пройшов у Новій Каховці в перші дні окупації, знайомі попередили Сергія Цигіпу: російські спецслужби почали стежити за місцевими активістами.
Кілька днів він переховувався, ночував у друзів. А вранці 12 березня сказав дружині Олені, що піде до знайомого в Таврійськ і вигуляє собаку.
«Я просила не йти в той бік, — згадує Олена. — Бачила там автівку, яка, здається, вела спостереження. Але чоловік не послухав. Тільки пізніше я зрозуміла, що, мабуть, за ним уже стежили. Він не повернувся. Й тоді почався відлік часу, в якому кожен день триває вічність».
Людина слова
До повномасштабного вторгнення Сергія Цигіпу добре знали в Новій Каховці: письменник, журналіст-фрілансер, ветеран ЗСУ, майор запасу. Його дружина Олена працювала заступницею директора школи, викладала мистецтво.
«Сергій завжди був із проукраїнською позицією. З 2014 року він відкрито висміював владу Януковича, Путіна, Лукашенка. — каже Олена. — Він вважав росіян ворогами — й ніколи цього не приховував. Після окупації міста він чітко сказав: “Це гібридна війна. Інформація — це теж зброя. Я боротимуся словом».
З перших днів російської окупації Сергій активно волонтерив: розносив ліки й продукти, закуповував дріжджі для місцевих пекарень, допомагав людям, які не могли вийти з дому. Разом із дружиною він створив імпровізовані бейджики з українською символікою, щоб люди розуміли — перед ними наші волонтери.
Потім журналіст почав розповідати про те, що робить окупаційна армія та самопроголошена адміністрація: запустив телеграм-канал, збирав фото й відео від очевидців.
День викрадення
Олена Цигіпа розповідає, що вже зранку 12 березня, коли чоловік пішов із дому, почала хвилюватися, але не хотіла лякати родичів. Думала, може, затримали, налякали та відпустять, адже так вже було раніше з іншими активістами.
Однак наступного дня дружина журналіста Олега Батуріна написала, що після зустрічі з Сергієм він теж зник. Тоді Олена зрозуміла — це не просто затримання.
Як згодом розповів сам Батурін, окупаційні спецслужби через нібито повідомлення про зустріч від Цигіпи виманили його, щоб також затримати. Росіяни допитували його в Новій Каховці та в Херсоні, застосовували фізичну силу, але невдовзі відпустили. Сергію Цигіпі пощастило менше.
Олена почала шукати ймовірних свідків затримання чоловіка по тій дорозі, якою він мав рухатися. Вона з’ясувала, що на блокпостах люди бачили, як Сергія зупинили, перевірили речі й документи. Дружина кинулася шукати чоловіка. Вона пройшла весь маршрут, ходила по відділках, зверталася в мерію, де вже сиділи колаборанти.
«Леонтьєв записав мій телефон, адресу, — згадує Олена. — Сказав: “Не хвилюйтесь, ваш чоловік скоро повернеться”. Але я розуміла: щось не так».
«Офицер сил спецопераций»
Вперше звістка про Сергія прийшла 17 травня 2022-го — в день похорону матері Олени, яка померла через два місяці після викрадення зятя. Хтось із херсонських бранців повернувся додому й розповів, що чув прізвище Цигіпа на перекличці в СІЗО №1 міста Сімферополя.
Трохи згодом знайомі показали Олені відео, яке опублікували на російських пропагандистських каналах. Там Сергія примусили сказати, що Україна влаштовувала провокації проти своїх громадян у Донецькій області — зокрема, про нібито навмисний обстріл Краматорська. А також про те, що звірства російської армії під час окупації Бучі та інших населених пунктів Київщини зрежисували.
«Я розуміла, що з ним щось зробили, що змусили це говорити, — пояснює Олена. — Я дивилася, як він виглядає: схудлий, осунувся, коротко стрижений — він таким ніколи не був».
На відео у титрах бранця підписали «офицер сил спецопераций». Можливо, головною претензією росіян до нього була його служба у ЗСУ в 2015-2017 роках.
Пізніше Олександр, який перебував тоді в СІЗО разом із Сергієм та зміг звільнитися, розповів Олені, що всіх затриманих там катували електричним струмом. Сергію сказали, що якщо він не знімется у відео, всіх його рідних затримують та катуватимуть.
З Оленою кілька разів зв'язувалися невідомі особи, ймовірно представники російських силових відомств, які намагалися отримати документи її чоловіка: військовий квиток, закордонний паспорт.
«Я сказала, що нічого не передам, поки не побачу Сергія через відеозв'язок, — каже вона. — Й передача не відбулася».
Незаконне кримінальне переслідування
У жовтні 2022-го правозахисники допомогли Олені знайти адвоката. Попри те, що було відомо, в якому саме СІЗО перебуває Цигіпа, захисник написав десятки запитів в усі відомства окупованого Криму: в Алушту, Севастополь, Євпаторію.
Зрештою Олена з адвокатом отримали одну-єдину відповідь про те, що таку людину дійсно затримали.
«Це була дуже хитра відповідь, — згадує Олена. — Вони написали, що перевіряють, наскільки своїми діями він нашкодив “СВО”».
Вже у грудні того ж року адвокат повідомив: Сергія офіційно звинувачують у шпигунстві. Це стандартні дії окупантів проти українських активістів. Стаття 276 «Шпионаж» Кримінального кодексу РФ передбачає максимальне покарання у вигляді позбавлення волі на 20 років.
Олена каже, що росіяни не дозволяли Сергію користуватися послугами приватного захисника. Щоразу вони змушували його підписувати документ-відмову від таких послуг — через це адвокат не міг потрапити на жодний допит Сергія.
Проте після висунення росіянами офіційного обвинувачення подружжя отримало змогу інколи листуватися через систему ZONATELEKOM.
Деякі листи чоловіка Олена отримувала без цензури. Їхній зміст передає стійкість чоловіка в умовах неволі й тортур.
«Вирок»: 13 років
6 жовтня 2023-го Сергію винесли незаконний вирок — 13 років позбавлення волі. У «вироку» кримського суду зазначено, що Сергій «собирал и передавал по заданию иностранной разведки сведения для использования против безопасности РФ».
Олена з адвокатом продовжує боротися за чоловіка й подала апеляційну скаргу. Апеляційний суд РФ залишив вирок чинним, отже дружина подала рішення на касаційний розгляд.
«Я не сподівалася, що скарга зменшить термін, бо термін за статтею “Шпигунство” — від 10 до 20 років [позбавлення волі], — пояснює Олена. — Але все одно я усвідомлювала, що треба, щоб російська влада розуміла: про нього не забули, родина бореться за Сергія і продовжуватиме це робити».
Зараз Сергій Цигіпа утримується в колонії суворого режиму №3 міста Скопин, що в Рязанській області РФ. Там, за словами Олени, тримають «політичних» в’язнів:
«Сергій відмовляється працювати, відмовляється брати російське громадянство. Каже: “Я пенсіонер і громадянин іншої держави. Це рабський труд”».
Надія
Олена Цигіпа — одна з активісток громадської організації «Цивільні в полоні», яка об’єднує понад 400 родин незаконно ув’язнених цивільних заручників Кремля. Вона їздить по міжнародних форумах, зустрічається з політиками, виступає на конференціях, під час яких говорить про російські воєнні злочини.
«Мені часто кажуть: “Де ви берете сили?” А я кажу: “Це спосіб вижити”, — пояснює вона. — Якщо я не діятиму, то просто зійду з розуму. Це виснажує. Але і дає силу».
Олена мріє, що після повернення чоловік швидко відновиться — й вони разом напишуть книгу:
«Я просто знаю його натуру, його енергійність. Можливо, колись про нашу історію знімуть фільм. Про нього — в колонії. Про мене — тут. Це історія про любов, про силу, про війну. І про надію. Я знаю, що він мріє написати книжку про це. А я — просто його обійняти».
Російська влада утримує Сергія Цигіпу як цивільного заручника вже понад тисячу днів. Його родина вимагає звільнення. Й закликає світ не мовчати.
Текст підготовлений у співпраці з Реконінґ Проджект (The Reckoning Project) — глобальною командою журналістів і юристів, яка займається висвітленням і збором доказів для розслідування воєнних злочинів — спеціально для Signal to Resist.
